У час, коли світ постійно змінюється, а українські жінки тримають на собі вогонь буденності, роботи, війни й внутрішнього росту, історії сили набувають особливої ваги. Ольга Хілобоченко саме з тих жінок, які вміють поєднати в собі м’якість і стійкість, професійну глибину та естетику життя. Українка, що переїхала до Дубаю й вибудувала там новий фундамент для свого розвитку. Спеціалістка в IT-сфері, яка паралельно створює натхненний lifestyle-контент: про книги, красу, турботу про себе, домашнє готування та маленькі ритуали, що повертають до життя. В її Instagram — не просто картинка, а щоденна історія про жінку, яка продовжує рости попри відстані, виклики та світову турбулентність. Ольга – частина нового українського жіночого покоління, яке сміливо вибудовує свою ідентичність за кордоном, формує ком’юніті підтримки та демонструє: навіть у період війни жінка має право на розвиток, мрії, самореалізацію та красу!
instagram.com/_olga_sergeevna19
Ольго, ви українка, яка переїхала до Дубаю. Розкажіть, яким був цей шлях для вас на рівні емоцій, внутрішніх трансформацій і професійного зростання?
Переїзд до Дубаю став для мене одночасно стрибком у невідомість і моментом тотального дорослішання. Я все життя жила в Україні й ніколи не планувала еміграції, але війна різко змінила реальність. Це був період, коли довелося чесно подивитися на себе: на власні сили, страхи та справжні бажання. І в той момент я зрозуміла головне – я хочу жити, хочу чути себе і діяти відповідно до цього внутрішнього голосу. Я неодноразово бувала в ОАЕ раніше, а ІТ-компанія, у якій працюю, має офіс у Дубаї. Тому рішення розпочати все з нуля саме тут було водночас болючим і природним, я відчувала, що воно дасть мені шанс на новий етап. Поступово з’явилося й позитивне мислення, я почала бачити не втрати, а можливості, які відкриває переді мною цей вибір.
А як змінився ваш світогляд після переїзду? Чи відчувалася різниця у темпах життя, можливостях, ставленні до жінок?
Мій світогляд після переїзду справді розширився, ніби я побачила себе в 3D (посміхається). Дубай показав інший темп: швидший, сміливіший, масштабніший. Тут люди звикли мріяти голосно і так само голосно діяти, і ця енергія дуже надихає. Особливо мені подобається мультикультурність міста. Тут поважають традиції кожної нації і це формує унікальне відчуття свободи. Щодо ставлення до жінок, то я була приємно здивована. Попри уявлення про мусульманські країни, тут я відчула сильну повагу до жінки. Нікого не дивує, що жінка одночасно керує командою, розвиває контент, займається спортом і будує кар’єру. Для мене це стало підтвердженням: у новому середовищі я можу бути собою й рухатися вперед без обмежень.
Ви працюєте в IT і водночас ведете дуже усвідомлений lifestyle-контент. Як вам вдається зберігати баланс між раціональністю професії та жіночністю, яку ви демонструєте в соцмережах?
Для мене контент – це не «паралельне життя», а природне продовження того, ким я є. Я вирішила бути активною в соцмережах не через моду, а через щире бажання ділитися тим, що робить моє життя легшим, красивішим і більш усвідомленим. Я не створюю контент «для Instagram», я створюю життя, яке мене надихає, а вже потім ділюся тим, що може надихнути когось іншого. В IT я про структуру, логіку, процеси. І ця системність точно є в моєму блозі. А контент про естетику, чутливість і красу маленьких моментів – це інша грань мене, яка існує й на роботі. Мабуть, мій баланс і полягає в тому, що я дозволяю собі бути різною!
Ольга, переїзд завжди змінює жінку: вона ніби збирає себе заново. Як ви будували себе в новій країні?
Переїзд – це зустріч із собою без фільтрів, інколи з дуже чесною й болючою версією себе. Саме тут я по-справжньому відчула фразу: «Куди б ти не поїхав, ти завжди береш із собою себе». І зрозуміла, що найважливіші стосунки у житті – це стосунки із собою, і саме вони потребували моєї уваги. Будувала себе через прості, але щоденні дії: спорт, роботу, навчання, маленькі ритуали турботи про себе. І, звісно, через психотерапію. Я вважаю, що сьогодні це базова підтримка, яка потрібна кожному, хто хоче рухатися далі. Якщо хтось проходить подібний шлях, я пораджу знайти хоча б одну річ, яка вас драйвитиме, змушуватиме вставати з ліжка щодня. Почніть з малого, з чогось одного, що робить ваше життя кращим. Саме з таких маленьких кроків і починається нова версія себе.
А як щодо жіночих комʼюніті? Що особисто вам дало жіноче оточення у Дубаї?
Українки – це суперсила (посміхається). Наші жіночі ком’юніті за кордоном – не про «зустрітися на каву», а про справжню підтримку: про поради, обійми, можливість виговоритися, про те, що поруч є людина, яка розуміє твій біль, шлях і твою еміграційну реальність. У наших спільнотах кожна може проявитися через свій талант: хтось проводить майстер-класи з малювання, хтось тренує на свіжому повітрі, хтось збирає дівчат на кулінарні вечері. У Дубаї жіноче оточення стало для мене справжнім місцем сили. Тут жінки не конкурують, вони створюють одна для одної можливості, підтримують і надихають. І саме ця жіноча солідарність допомагає триматися, рухатися вперед і відчувати, що ти не одна!
Багато жінок у період війни відчувають провину за те, що вони не в Україні, працюють, розвиваються і живуть. Чи стикалися ви з цим відчуттям?
Так, я також проходила через це. Провина – одне з найважчих відчуттів еміграції, особливо коли за кордоном кожна новина чи тривога переживається втричі гостріше. Але я зрозуміла: наша сила у стійкості. У можливості працювати, бути реалізованими, фінансово активними й підтримувати країну звідусіль. Порожня чаша нікого не напоїть. Я часто повторюю собі: «Я не втекла, я тримаю інший фронт». Я продовжую працювати як ФОП, сплачувати податки, підтримувати українців і робити свій внесок. І все це – з вірою в повернення та перемогу.
Ольга, ви відкрито показуєте своє життя: роботу, тренування, beauty-рутини, cooking, подорожі. Що ви хочете транслювати світу через свій контент?
Я хочу показати, що життя складається з маленьких, але важливих моментів: ранкової кави, класного тренування, улюбленої книги, чистого дому, турботи про себе, родини й справи, яку любиш. Через свій контент я транслюю ідею, що жінка може бути масштабною, амбітною, сильною і водночас ніжною, м’якою. Що успішна жінка має право бути «просто живою»: радіти дрібницям, помилятися, відпочивати, творити свій ритм. Я вірю, що щастя – це щоденна практика і ми самі, своїми руками, будуємо те життя, в якому хочемо жити.
Не секрет, що сучасній жінці потрібна внутрішня опора. Що є вашою опорою зараз?
Моя опора – це дисципліна. Мотивація не завжди поруч, але коли є чітке розуміння «що і навіщо», дисципліна приводить до результату. Щоранку я роблю свої маленькі ритуали: вода, skincare, коротка медитація, планування дня. Це повертає мене до себе, заземлює й створює внутрішню стабільність, ту, яку так важливо мати, коли світ нестабільний. І ще одне: я вчуся хвалити себе, святкувати маленькі перемоги, порівнювати себе тільки з учорашньою версією та слухати поради лише від тих, на кого сама хотіла б бути схожою. Це і є моя внутрішня опора!
