Кажуть, що нове життя часто починається з нової зачіски. Але що стоїть за цим процесом насправді – проста зміна іміджу чи глибока робота над прийняттям себе? Людмила Аксакова – універсальний майстер-перукар, стиліст, яка успішно будує свою кар'єру в Колумбусі (США) та Україні. Вона впевнена, що волосся – це потужний інструмент самовираження, а крісло майстра – місце, де жінки часто заново знайомляться зі своєю справжньою сутністю. У цьому інтерв'ю ви дізнаєтеся, чому класика завжди перемагає гучні тренди, як майстер здатен «зчитати» ваш внутрішній стан без зайвих слів і чому сльози клієнта іноді стають найкращим доказом того, що трансформація відбулася успішно.
Як почався Ваш шлях і яка трансформація настільки вразила Вас, що Ви подумали: «Ось заради цього я у професії»?
Я універсальний стиліст по волоссю, працюю з 2007 року і пристрасно люблю свою справу. Для мене краса – це мистецтво і натхнення водночас. Мій професійний шлях почався в Україні, де я здобула міцний фундамент завдяки інтенсивному досвіду: участі в Ukrainian Fashion Week, чемпіонатах та роботі за лаштунками fashion-подій. Сьогодні цей досвід дозволяє мені успішно розвиватися в Америці, а найяскравішим підтвердженням мого зростання стала робота над образами на New York Fashion Week разом із професійними командами. За роки роботи я бачила тисячі змін, але найбільше мене завжди вражають не зовнішні, а глибинні, внутрішні трансформації. Якось до мене прийшла жінка, яка пережила дуже складний період. Після завершення роботи, дивлячись на себе в дзеркало, вона тихо, ледь чутно, вимовила: «Це знову я». Це не було про колір чи форму – це було про повернення до себе, про відчуття власної ідентичності та сили. У той момент я зрозуміла: люди приходять не просто за новою зачіскою чи фарбуванням. Вони приходять за емоцією – за відчуттям, що всередині щось оживає, повертається до життя. Саме такі миті стають справжнім маяком, що нагадує мені, чому я обрала цей шлях.
Що для Вас важливіше: навчити людину любити своє волосся чи показати, яким воно може стати?
Для мене це єдиний, цілісний процес. Жінка приходить до майстра не лише за технічно досконалим фарбуванням чи стрижкою. Насамперед вона шукає емоцію – стан, у якому вона відчуває, що її можливості та її краса більші, ніж вона звикла думати. Я починаю з того, що демонструю високий потенціал її волосся – показую, яким розкішним воно може бути. Але на цьому робота не завершується. Далі я навчаю, як цей стан і цю красу підтримувати щодня вдома. Справжня любов до волосся починається не з усвідомлення його недоліків, а з моменту, коли ти дозволяєш собі побачити його силу та доглядати за ним.
Бувають моменти, коли Ви розумієте, що зараз допомагаєте людині змінити ставлення до себе. Як це відчувається?
Це завжди проявляється у найтонших дрібницях. У погляді, який стає теплішим і відкритішим. У поставі, яка буквально вирівнюється, наче скидається зайвий тягар. У легкій посмішці, що з'являється в кутиках губ. Це наче всередині жінки відкривається якийсь внутрішній енергетичний канал. Моя робота фізична – я працюю руками, торкаюся волосся. Але я точно знаю, що в ці моменти я торкаюся її самооцінки та внутрішньої енергії. І коли клієнтка виходить від мене, тримаючись і поводячись значно впевненіше, я можу бути абсолютно певна: я зробила значно більше, ніж просто укладку.
Як Ви визначаєте поняття «класика» у світі, де модні тренди з'являються та зникають щосекунди? У чому секрет її вічної актуальності?
Для мене класика – це, перш за все, гармонія. Це про те, коли форма, текстура й колір не просто виглядають модно, а ідеально підкреслюють характер жінки, її риси та її внутрішній світ, а не змагаються з ним. Тренди, якими б яскравими вони не були, приходять і йдуть. А класика залишається, тому що вона не про швидкоплинну моду – вона про сутність краси. Вона завжди доречна, тому що вона ніколи не кричить про себе, а лише елегантно підкреслює природне.
Чи існує у Вас якийсь «ритуал» чи емоційне налаштування перед початком роботи з новим клієнтом?
Так, безумовно, але це не зовнішній, а глибоко внутрішній ритуал. Перед знайомством я завжди роблю невелику, свідому паузу, щоб «зчитати» людину: її темп мови, її настрій, рівень напруги чи, навпаки, легкість. Я розумію, що вона приходить не лише за фарбуванням, а й за тією емоцією та станом комфорту, які вона отримає поруч зі мною. Щоб дати цю емоцію чесно, повно та без фальші, я повинна максимально тонко та уважно налаштуватися на її індивідуальну хвилю.
Яку найбільш емоційну та несподівану реакцію клієнта після завершення Вашої роботи Ви пам'ятаєте досі?
Одного разу після фарбування клієнтка обійняла мене й заплакала. Це були не сльози засмучення через колір чи довжину – це був момент глибокого емоційного полегшення. Вона сказала: «Ти повернула мене до себе». Саме тоді я відчула з новою силою: моя робота про емоції, які люди забирають із собою. Такі випадки насправді трапляються часто. Дівчата виходять з яскравою усмішкою, легкі, наче світліші. А потім повертаються знову. Не тільки за фарбуванням, а саме за тим станoм внутрішньої сили та впевненості, який вони отримують, сидячи у моєму кріслі. І саме ці глибокі емоції є тим нескінченним джерелом, яке надихає мене постійно рости та ставати кращою.
