Надія Лазарькова – українська майстриня нігтьової естетики, яка змогла вибудувати кар’єру у самому серці Нью-Йорка. Сьогодні вона працює в мультикультурному Queens і відома бездоганною технікою, чистими викладками, акуратністю та власним впізнаваним стилем. Вона – творець освітнього контенту, авторка майбутньої книги про шлях українки в американській індустрії краси. Її Instagram став міні-академією, а її підхід – доказ того, що українська школа нейл-майстерності формує нові стандарти в США!
instagram.com/lazarkova_nails2
Надіє, ви вже кілька років працюєте в США, у самому серці мультикультурного Нью-Йорка. Як ви пройшли цей шлях: від перших клієнток у новій країні до стабільного запису?
Якщо чесно, мій шлях у США почався не з мрії, а з вимушеного рішення. Я ніколи не хотіла їхати до Америки, але прийшла війна, я виїхала з дітьми спочатку до Польщі, потім опинилася в Штатах. І тут реальність була дуже проста – ти або піднімаєшся, або тонеш. Нігті для мене ніколи не були просто заробітком. Я завжди кажу: «Я той дивний тип людини, який по-справжньому любить нігті». Не професію, не індустрію, а саме процес. У Нью-Йорку я починала майже з нуля. Так, за спиною був досвід: студія в Україні, роки практики, курси, навчання інших майстрів. Але тут ніхто не знав, хто я. Перші клієнтки з’явилися через знайомих, через «сарафан», через Instagram. Я одразу вирішила: кожна, хто сідає до мене в крісло, повинна відчути різницю: у чистоті, комфорті, сервісі, увазі до деталей. Мені доводилося працювати дуже багато. Я і зараз можу сказати чесно: я трудоголік, але я можу втомитися від людей, від шуму, а від самого процесу – ніколи. За кілька років з’явилося те, що я називаю «стабільним кістяком»: люди, які йдуть саме до мене, записуються наперед, чекають, підлаштовуються під мій графік. Це не сталося за один день – це роки, коли ти кожен раз працюєш так, ніби це твій перший і останній шанс довести, що ти – майстриня, якій можна довірити свої руки.
Ви працюєте у Queens – районі, де зібрався весь світ! Як цей багатокультурний простір вплинув на ваш підхід до роботи?
Queens – це окрема планета. Америка розширила моє бачення не стільки в техніці, скільки в розумінні сервісу й психології. Тут люди дуже цінують свій час, комфорт і прозорі правила. Мені здається, саме тут дуже яскраво проявилося те, що майстриня нігтьового сервісу – це не просто людина з фрезою та пензлем. Це ще й перекладач між культурами, смаками, очікуваннями. Я пояснюю, чому важлива гігієна, чому краще так, а не інакше, чому я не піду на компроміс із безпекою заради «швидше і дешевше». Америка додала дисципліни: тут конкуренція реально велика, і якщо ти не організована, не вмієш рахувати час – тебе просто «з’їдає» ринок. Але водночас саме тут я ще більше переконалася: найсильніша валюта – це репутація.
Українські майстрині сьогодні – це вже бренд. Чи відчули різницю між українським та американським манікюром?
Різниця – колосальна. Якщо говорити відверто, «українська школа» сьогодні задає тон у Європі й дуже впевнено заходить на американський ринок. По-перше, це техніка. Комбінований, апаратний манікюр, робота фрезами й ножицями, чиста кутикула, підкутикульне покриття, акуратні архітектури – це все те, що для нас є базою, а для багатьох тут досі виглядає як «вау-інновація». По-друге, це ставлення до навчання. Я 18 років у професії, й всі ці роки я вчуся. Для українських майстринь нормально постійно вдосконалюватися, експериментувати, пробувати нові матеріали й техніки. По-третє, це фанатизм. Українські майстрині часто йдуть у професію не тому, що «так простіше заробляти», а тому що їх тягне до краси, деталей, творчості. Сила «української школи» у поєднанні технічності й душі, нам не байдуже, як виглядає кожен міліметр нігтя, і не байдуже, з яким настроєм людина піде з крісла.
Надіє, ваші роботи – це завжди чистота, акуратність і стиль. Чи помічають американські клієнти різницю в якості?
Так, помічають і дуже яскраво. Часто після першого візиту вони буквально розглядають свої руки, як щось незвичайне: крутять, фотографують, пишуть мені в повідомлення: «Я не можу перестати дивитися на свій манікюр». Для мене це найкращий комплімент. І ще один момент: я дуже люблю робити маленькі «подарунки». Якщо бачу, що в людини важкий день, поганий настрій, але вона мріє про якийсь дизайн, а бюджет не дозволяє: я можу зробити цей дизайн безкоштовно. Для когось це просто квіточка на нігті, а для мене – можливість повернути людині посмішку на цілий місяць. І так, саме такі дрібниці теж дуже помітні й цінуються.
Надія, ваш Instagram – це вже не просто портфоліо, а маленька академія. Які принципи ви заклали у своє професійне позиціонування?
Для мене Instagram – це не просто портфоліо, а простір, де я можу показати своє професійне мислення. Я не створюю ілюзію швидкого результату, навпаки, показую реальний процес, нюанси та логіку роботи. Мені важливо, щоб люди бачили, звідки береться якість, а не лише кінцеве фото. Я ділюся техніками, пояснюю помилки, показую деталі, які формують стиль. Навіть найпростіший манікюр має виглядати акуратно й дорого, для мене це питання смаку й дисципліни. І коли майстрині пишуть, що завдяки моїм відео вони зрозуміли свої помилки, я розумію, що Instagram працює саме так, як я хотіла: як маленька школа, яка надихає й підсилює.
Ви також працюєте над книгою. Це інтригує! Розкажіть, що ляже в її основу?
Книга для мене – це природне продовження всього. У ній буде мій шлях: від дівчинки, якій казали, що манікюр – не професія і на цьому неможливо побудувати майбутнє, до майстрині та інструкторки в Нью-Йорку, яка власними руками створила свою історію в чужій країні. Я хочу написати не сухий посібник, а живу книгу з історіями, прикладами, помилками, висновками, з тим реальним досвідом, який формує майстра. Мені хочеться, щоб ця книга стала опорою для майстринь у будь-якій точці світу: і для тих, хто працює в США, і для тих, хто десь у маленькому містечку так само переглядає фото красивих нігтів і думає, чи може вона досягти більшого.
Поділіться вашими планами. Яке ваше професійне бачення на найближчі роки?
Я точно бачу себе і власницею студії, і інструкторкою, і авторкою програм. Найближчими роками хочу створити свій простір, де майстрині зможуть пройти повний шлях: від бази до впевненого професійного рівня, з реальними практиками та підтримкою. Уже працюю над пошуком приміщення й планую відкриття щонайменше двох локацій у районах, де бракує якісного манікюру. Паралельно хочу розвивати себе як інструкторку й створити авторські курси. Також для мене важлива співпраця з українськими брендами: я хочу представляти нашу продукцію в США, адже вважаю її однією з найкращих. І, звісно, книга: я мрію бачити її виданою і корисною для майстринь у різних країнах. Я пройшла шлях з нуля в чужій країні, і це дає мені впевненість, що всі ці плани – абсолютно реальні!
