Юлія Симоненко – nail-експертка та наставниця, спеціалістка з відновлення нігтьової пластини та безпечних систем роботи, яка понад вісім років працює в nail-індустрії. Сьогодні Юлія практикує у Брукліні (США), де спеціалізується на роботі зі складними випадками, ослабленими та пошкодженими нігтями, формуючи культуру усвідомленого nail-сервісу. Її професійний підхід поєднує естетику, медичну базу та відповідальність за здоровʼя клієнта, що вирізняє Юлію на тлі масового ринку швидких і агресивних рішень. В інтерв’ю ми говоримо не лише про техніки й тренди, а про експертність як стиль мислення, про професійну зрілість, внутрішню етику і той шлях, який перетворює майстриню на фігуру, що впливає на розвиток усієї індустрії!
Юліє, ви в nail-індустрії з 2016 року. Розкажіть, з чого починався ваш шлях і як змінювалося ваше професійне мислення з роками?
Мій шлях у nail-індустрії почався в 17 років і тоді доводити свою професійність було значно складніше, ніж сьогодні. Спочатку ця сфера була для мене формою творчого самовираження, але навіть тоді я ставилася до неї серйозно й відповідально. З роками це переросло із захоплення у справу життя! Сьогодні для мене це не просто процедури, а формування більш усвідомленого підходу до nail-сервісу, як альтернативи агресивним масовим технікам! Навіть у підлітковому віці я розуміла, що nail-індустрія – це не про легковажність, адже ми працюємо безпосередньо зі здоров’ям людини. Мене завжди цікавило не лише, як зробити красиво, а чому це працює так і які можуть бути наслідки. Для мене здоров’я клієнта завжди було важливішим за дизайн. Адже краса має сенс лише тоді, коли не шкодить і це переконання ще більше зміцнилося з отриманням медичної освіти!
Ви працюєте в Брукліні! А які вимоги до якості, безпеки та сервісу диктує американський клієнт і як ці стандарти вплинули на вашу професійну еволюцію?
Нью-Йорк і, зокрема, Бруклін – це місто дуже високої швидкості, де час буквально дорівнює грошам. До мене часто звертаються клієнти після агресивних або невдалих процедур, коли стандартні салонні підходи вже не працюють. Саме тому моя практика в США поступово сформувалася як робота зі складними та нестандартними випадками. Водночас Бруклін – це надзвичайно інтернаціональне середовище і це дає можливість не працювати за шаблоном, а адаптувати підхід під конкретну людину. Нью-йоркський ринок сильно вплинув на мою професійну еволюцію, я чітко усвідомила, що моя цінність не в тому, щоб конкурувати швидкістю, а в тому, щоб пропонувати безпечний, усвідомлений сервіс із довгостроковим результатом. Тут я сформувала свій підхід: баланс між ритмом великого міста і професійною відповідальністю перед клієнтом.
Ламінування нігтів – відносно новий, але дуже популярний напрям. У чому, на вашу думку, його головна цінність для клієнта?
У моїй практиці ламінування – це не тренд і не альтернатива дизайну, а інструмент відновлення та захисту нігтьової пластини як частина системного підходу до здоровʼя нігтів. Важлива цінність – це здоровʼя! Процедура добре працює з тонкими, ослабленими або пошкодженими нігтями, особливо після жорстких систем. Ламінування дозволяє захистити пластину без надмірного навантаження і поступово покращити її стан. Важливо, що це не «швидка техніка» заради економії часу, а продумана процедура з прогнозованим результатом у носінні.
Сьогодні клієнти все частіше приходять не лише за дизайном, а за здоров’ям нігтів. Як ви працюєте з ослабленими або проблемними нігтями і які помилки клієнтів бачите найчастіше?
Робота з ослабленими та пошкодженими нігтями – одна з моїх ключових спеціалізацій. Я чітко бачу, як запит клієнтів змістився від дизайну до здоровʼя нігтів: люди приходять із проблемами, які накопичувалися роками – ламкість, відшарування, ослаблена пластина після жорстких матеріалів. У таких випадках ламінування показує себе як делікатна й ефективна процедура, що дозволяє захистити нігтьову пластину без перевантаження та створити стабільний результат. Найчастіша помилка клієнтів – очікування миттєвого «лікування» або переконання, що чим твердіший матеріал, тим здоровіші нігті. Насправді відновлення – це процес і моє завдання не лише зробити процедуру, а й пояснити шлях до реального, довгострокового результату.
Юлія, як ви обираєте матеріали для роботи? Що для вас критично важливо?
З роками я сформувала дуже чітке розуміння матеріалів, з якими працюю. Основу мого арсеналу складають українські бренди, але я завжди відкрита до тестування міжнародних продуктів. Для мене важлива не назва бренду, а те, як матеріал поводиться з часом, як полімеризується і взаємодіє з нігтьовою пластиною. Критично важливими є склад, кислотність, поведінка в лампі та стабільність у носінні. Цьому ж я навчаю й інших майстрів: аналізувати матеріали професійно, а не слідувати маркетинговим трендам!
У вас понад 1000 клієнтів – це величезний показник довіри. Як ви вибудовуєте довгострокові стосунки з клієнтами і що, на вашу думку, змушує людину повертатися знову і знову?
Я переконана, що в nail-індустрії людський контакт має велике значення: важливі довіра, комфорт і відчуття, що рішення приймаються професійно, а не імпульсивно. Водночас я чітко тримаю професійні межі. Для мене принципово, щоб клієнти поверталися насамперед через якість роботи, стабільний результат, чесність і відповідальність, а не лише через симпатію чи спілкування. Я вірю, що «свій» клієнт – це людина, яка повертається не через звичку, а через відчуття безпеки та передбачуваного результату. Саме такі стосунки й тримаються роками!
Юлія, які професійні цілі ви ставите перед собою сьогодні?
Сьогодні nail-індустрія для мене – це сфера, в якій я свідомо бачу себе надовго! Я вже не сприймаю себе лише як майстриню, а й як експертку, що формує підхід до роботи з нігтями та впливає на професійне мислення в індустрії. Мені важливо не лише працювати з клієнтами, а й передавати знання та досвід, тому я чітко бачу себе в ролі наставниці, яка навчає усвідомленому ставленню до професії, безпеці та довгостроковим наслідкам рішень. Окреме місце для мене займає тема професійного вигорання – я сама проходила цей етап і зрозуміла, що це не кінець, а сигнал до змін і переосмислення ролі в професії. Саме тому сьогодні я прагну підтримувати майстрів не лише технічно, а й на рівні професійної стійкості та розвитку. У перспективі я хочу залишати реальний внесок у розвиток nail-індустрії через навчання, менторство й відкритий професійний діалог.
Для багатьох жінок nail-індустрія стає шляхом до фінансової незалежності. З вашого досвіду, що на цьому шляху найскладніше і що допомагає не зупинитися на рівні ремесла?
Nail-індустрія справді може дати фінансову незалежність, але цей шлях має свої складнощі. Для мене одним із найважчих етапів стало професійне вигорання, пов’язане не лише з навантаженням, а й з нездоровою конкуренцією та поверхневим ставленням до професії. Сьогодні ринок перенасичений майстрами з мінімальною підготовкою і часто до нігтів ставляться як до чогось «несерйозного». Я принципово не поділяю такого підходу, адже руки – це наша візитівка і частина нашої ідентичності. У певний момент я переосмислила свій шлях і зрозуміла, що мене мотивує не конкуренція, а розвиток серед сильних, усвідомлених фахівців і можливість впливати на якість індустрії через знання та приклад. Саме бажання піднімати професійні стандарти, а не просто «робити швидко», допомогло мені не зупинитися на рівні ремесла. Для мене фінансова незалежність – це коли дохід є результатом експертності, довіри й цінностей, а не компромісів із професійною совістю!
