Яніна Пшенична – психолог, експерт із сучасної психосоматики, гіпнотерапевт. Яніна працює з людьми, допомагаючи їм долати внутрішні бар'єри, покращувати психологічне здоров'я та трансформувати життя. В інтерв'ю для журналу GOSSIP ми поговорили про її професійний шлях, методи роботи, гіпнотерапію, психосоматику та досвід еміграції!
Яніна, ви психолог-гіпнолог! Цікаво, чому ви обрали саме цей напрямок в роботі? Що привело вас до цієї професії?
Спочатку я звернулася до психолога сама. Це був момент, коли я зрозуміла, що хочу глибше розібратися в собі. Потім я вирішила вступити до університету, далі практика і я почала працювати, як психолог. Але відчувала, що класичні методи працюють недостатньо ефективно. Саме тоді я відкрила для себе гіпноз і психосоматику. Мені було цікаво зрозуміти, як наша підсвідомість впливає на тіло, рішення та емоції. Гіпноз дав мені можливість працювати не з наслідками, а з причинами. Не просто контролювати тривогу, а усунути її першоджерело, не підвищувати самооцінку, а змінити переконання, які її примножують. Я побачила, що люди, які раніше роками намагалися змінити своє життя через звичайну психотерапію, почали отримувати результати значно швидше. Гіпноз – це не просто занурення в транс, це можливість працювати з глибокими установками, які формують наше життя. Часто люди не усвідомлюють, що їхні страхи, сумніви або навіть фізичні захворювання можуть бути пов’язані з емоційними переживаннями, які вони витіснили. Використовуючи гіпнотерапію, я допомагаю клієнтам знайти першопричину їхніх проблем і трансформувати її.
Тобто гіпноз дозволяє швидше отримати результати, ніж класична психотерапія?
Саме так. Всі ми різні, і декому підходить традиційна психотерапія, а інші потребують більш глибокої роботи з підсвідомістю. Я працювала з клієнтами, які після кількох сеансів гіпнозу отримували ті зміни, яких не могли досягти роками. Це не магія, це робота з підсвідомим, з патернами поведінки, ментальними конструкціями та емоційним станом. Змінюється стан – змінюється життя!
А чи є люди, які не піддаються гіпнозу?
Так, звісно. Але це не тому, що гіпноз не працює. Найчастіше це питання довіри та внутрішньої готовності до змін. Якщо людина сильно опирається або боїться (вмикає супротив, частіше – несвідомий), то її свідомість блокує цей процес. Тому важливо, щоб клієнт розумів, що гіпноз – це не втрата контролю, а навпаки, спосіб краще зрозуміти себе.
Дуже багато скепсису щодо гіпнозу. Як ви пояснюєте людям, що це таке насправді?
Гіпноз – це не магія і не маніпуляція. Це природний стан фокусованої уваги, у якому ми перебуваємо щодня: за кермом, читаючи книгу або заглибившись у думки. У гіпнотерапії ми використовуємо цей стан, щоб працювати з підсвідомими установками. Це допомагає швидше змінювати поведінкові патерни та емоційні реакції. Гіпноз працює, як міст між свідомістю та підсвідомістю. Наприклад, якщо у людини є страхи або обмежуючі переконання, що заважають їй рухатися вперед, то через гіпнотерапію можна знайти їхнє коріння і замінити їх на корисні установки. Люди часто бояться втратити контроль під час гіпнозу, але насправді вони весь час залишаються у свідомості, просто в глибшому розслабленому стані.
Яніна, розкажіть, а як відбувається гіпнотерапевтична сесія? Чи можна це зробити онлайн?
Так, гіпноз чудово працює онлайн! Спочатку ми обговорюємо запит клієнта, виявляємо приховані установки. Потім через спеціальні техніки я допомагаю людині увійти у стан релаксації. У такому стані свідомість відпочиває, а ми працюємо з підсвідомими переконаннями. На сесії я використовую методи індукції, які допомагають людині розслабитися і зосередитися на своєму внутрішньому світі. Ми можемо працювати з дитячими травмами, страхами, обмежуючими переконаннями або навіть фізичними симптомами, якщо вони мають психосоматичний характер. Іноді вже після однієї сесії клієнти відчувають значне полегшення.
Ви експерт з психосоматики. Поділіться, а як вона впливає на здоров'я, життя, на фізичне та ментальне?
Психосоматика – це взаємозв'язок між психікою та тілом. Наші думки, емоції і переживання відображаються в тілі. Наприклад, якщо людина не може «переварити» якусь ситуацію, у неї можуть виникнути проблеми зі шлунково-кишковим трактом. Якщо постійно відчувати тиск і відповідальність, можуть з'явитися головні болі або проблеми зі спиною. Дуже часто люди навіть не усвідомлюють, що їхні фізичні симптоми напряму пов’язані з емоційними переживаннями. Наприклад, я працювала з клієнткою, яка багато років мала проблеми зі шкірою. Виявилося, що це було пов’язано з її підсвідомим бажанням «закрити» себе від людей через дитячі травми. Після опрацювання емоцій її стан значно покращився. Наше тіло – це своєрідний дзеркальний відбиток внутрішнього світу. Коли ми ігноруємо свої справжні почуття, накопичуємо стрес або придушуємо емоції, організм починає реагувати. Це можуть бути як хронічні захворювання, так і раптові загострення. Наприклад, багато людей із хронічними бронхітами або проблемами з легенями часто несвідомо «задихаються» від обставин, у яких вони знаходяться.
Чи означає це, що всі хвороби мають психологічні причини?
Ні, звісно, є захворювання, які мають суто фізичну природу – вірусні, бактеріальні інфекції, генетичні відхилення. Але навіть у таких випадках психологічний стан людини може значно впливати на перебіг хвороби та її здатність до одужання. Важливо не лише лікувати тіло, а й працювати з емоціями та ментальним станом.
Яніна, а як людині зрозуміти, що її хвороба має психосоматичну природу? Чи можна самостійно впоратися з психосоматичними проявами?
Найпростіший спосіб – звернути увагу, чи є зв’язок між емоційними переживаннями та загостренням симптомів. Якщо ви помічаєте, що певні проблеми виникають у періоди сильного стресу, тривоги, пригніченості, це може бути сигналом психосоматичного характеру. Також варто запитати себе: «Що моя хвороба мені дає?» Часто симптоми допомагають уникати неприємних ситуацій або виконують певну психологічну функцію. У деяких випадках так, можна самостійно впоратися, свідомлення проблеми – вже перший крок до її вирішення. Робота над собою, ведення щоденника емоцій, медитації, гіпнотерапія або інші техніки саморефлексії можуть допомогти. Але якщо проблема глибока, якщо симптоми не зникають або постійно повертаються, варто звернутися до спеціаліста, який допоможе розібратися у корені проблеми та знайти шлях до її вирішення.
Ви переїхали в США після початку повномасштабної війни.. Сьогодні багатьох українців «розкидало» по світу, але не всі знайшли своє місце в ньому. Як ви наважилися на переїзд?
Це був складний період. Найважче – відчуття втрати дому, звичного способу життя. Але я зосередилася на тому, як можу адаптуватися. Важливо знайти нове оточення, підтримку, не замикатися в собі. Я почала створювати нове життя, знайомитися з людьми, шукати нові можливості. Ключовим моментом для мене стало прийняття нової реальності. Коли людина живе в очікуванні повернення «до старого життя», вона не адаптується. Але як тільки вона починає будувати нове, стає легше. Я знайшла в Америці нових друзів, інтегрувалася в професійну спільноту і побачила, що будь-де можна створити комфортне середовище.
Все в наших руках. Ми самі створюємо своє життя, і наш вибір визначає, як ми його проживаємо. Не бійтеся звертатися за допомогою, працювати над собою і шукати гармонію. Ви сильніші, ніж здається! Ніколи не варто недооцінювати власний потенціал. Життя завжди підкидає нам виклики, але кожен із них – це можливість для зростання. Головне – не зупинятися, шукати шляхи до себе і дозволяти собі бути щасливими.
