матеріал підготувала Ксенія Фурса.
Катерина Бондарець — мисткиня, колажистка, багатодітна мама та викладачка.. Колажі стали для мисткині порятунком на початку повномасштабного вторгнення. У своїх роботах Катерина поєднує техніки вишивки на папері та шпалерах, створюючи унікальні твори мистецтва. Наразі роботи художниці зберігаються у 17 приватних колекціях по всьому світу. В інтерв'ю для «Gossip» Катерина поділилася своїми думками про те, як потрібно розуміти сучасне мистецтво та які культурні ініціативи варто впроваджувати в індустріальних містах для розвитку їхньої культури.
Катерино, розкажіть, коли розпочався ваш шлях у мистецтві? Хто прищепив вам любов до нього?
Мені здається, що я творила завжди! Як тільки я навчилася тримати олівець у руках, то одразу почала малювати (посміхається). Моя дитяча кімната була заповнена малюнками, я завжди знаходила час для творчості — малювати, ліпити, шити. Багато чого навчилася у мами, адже вона сама — надзвичайно талановита людина. Я переконана, якщо б вона вирішила присвятити себе мистецтву, то могла б стати знаменитою дизайнеркою одягу та простору. Вона завжди допомагала мені розвивати творчі навички і ніколи не обмежувала мою фантазію. Ця підтримка стала основою для моїх подальших досягнень у світі мистецтва.
Які методи виховання любові до мистецтва ви б порекомендували батькам, враховуючи ваш досвід як мами та викладачки? Як зробити так, щоб діти не соромилися творчості та відкритості, наприклад, в питанні сприйняття оголеної натури?
Потрібно виховувати не дитину, а себе, щоб показувати власний приклад. Любов до мистецтва формується природно, якщо воно є частиною життя дитини, а не лише «уроком» чи «обов'язком». Як мама і викладачка, я раджу спостерігати за природою як за першоджерелом, живою галереєю. У дитинстві мені дуже подобалося дивитися на природу та комбінувати різні елементи. Наприклад, я брала мальву, перевертала її — і вона перетворювалася на спідничку, а тіло та голова складалися з стебел, утворюючи таку собі «лялечку». Це мене дуже захоплювало! Спілкуючись з дітьми, можна порівнювати оголене тіло з природними формами: «Подивіться, ця поза нагадує вигин дерева?» Але, звісно, завжди знайдеться хтось, хто сміятиметься з оголеної натури. Нещодавно я була у Дніпрі, і на виставці, присвяченій 110-річчю одного музею, ми з подругою стали свідками такої ситуації. Там були присутні підлітки, років 16-17, які почали сміятися біля скульптури двох людей без рук та ніг, що спираються одне на одного. Вони сказали щось на кшталт: «Ось, це ми так йдемо додому після вечірки». На це обурено відреагувала працівниця музейного залу і змусила хлопців покинути приміщення. Безумовно, смішного тут нічого не було, але я вважаю, що замість того, щоб просто вигнати їх, варто було б направити їх до міркування щодо цієї скульптури, пояснити їм її зміст. Після такого випадку ці хлопці навряд чи захочуть відвідувати подібні місця, і музей, ймовірно, асоціюватиметься в них з негативним досвідом. Ключове, що повинні розуміти дорослі, — необхідно спокійно, без осуду та тиску, через цікавість і гру доносити інформацію дітям. За таких умов дитяче сприйняття швидше адаптується.
Які теми найчастіше підіймаються у творчості сучасних митців та мисткинь?
Сучасні митці та мисткині часто працюють із темами, що відображають актуальні соціальні, політичні, екологічні та особисті переживання. Вони звертають увагу на проблеми глобальних змін, нерівності, прав людини, а також впливу технологій на наше життя та природу. Чимало художників активно досліджують тему ідентичності, гендерних стереотипів, війни, міграції та екологічної кризи.
Катерино, а на що варто звертати увагу під час відвідування виставок сучасних митців?
Звертайте увагу на взаємодію форми, змісту та контексту, щоб зрозуміти, як мистецтво впливає на вас і світ навколо. Як реагувати на таке мистецтво? Варто почати з того, щоб уважно відстежувати свої емоції та ставити собі питання: Що я бачу? Який посил несе ця картина? Як вона взаємодіє з моїм особистим досвідом? Чи викликає це відчуття дискомфорту, натхнення, роздратування чи суму? Які зміни у моєму сприйнятті чи поглядах можуть відбутися? Важливо також задавати питання, як це мистецтво може вплинути на загальний настрій чи на соціальну атмосферу, обговорюючи враження з іншими людьми. Діалог з мистецтвом і спільне обговорення його тем може стати потужним інструментом для розуміння сучасних проблем та розвитку особистої свідомості.
Як правильно «читати» сучасні твори мистецтва? Чи є якісь універсальні підходи?
Щоб «читати» сучасне мистецтво, важливо не обмежуватися лише первинним враженням чи поверхневим сприйняттям. Іноді я чую: «Взагалі не розумію, що тут такого» або «Про що ця робота?» - і це саме про те, що людина не хоче виходити за рамки сприйняття. Людина каже: «Воно дивне, і все …» - а чому воно дивне? Що саме його робить дивним? Потрібно ставити ті питання, про які я казала раніше і ви зможете знаходити у роботах сенси. Сучасне мистецтво часто є експериментальним і не завжди має однозначний зміст, тому ключовим є вміння поставити себе в позицію дослідника, відкритого до різних інтерпретацій. Обговорення роботи з іншими людьми може допомогти поглибити розуміння і розкрити нові аспекти, які ви могли не помітити на перший погляд. Таким чином, «читання» сучасного мистецтва — це процес відкриття, дослідження та взаємодії, який дозволяє кожному знайти власні сенси, глибше зрозуміти твір і побачити світ через призму творчості.
Де межа між мистецтвом і просто провокацією?
Думаю, провокація чекає лише на реакцію, а справжнє мистецтво потребує осмислення. Між мистецтвом і провокацією іноді важко провести чітку межу, оскільки обидва ці явища можуть викликати сильні емоції та привертати увагу. Однак я вважаю, що основною відмінністю є глибина сенсу та ціль. Провокація, зазвичай, прагне до того, щоб викликати негайну, часто емоційну реакцію — здивування, шок чи навіть обурення. Вона може бути надзвичайно ефективною у приверненні уваги, але часто це лише зовнішній ефект, без глибокого осмислення або наміру спонукати до рефлексії.
Натомість справжнє мистецтво завжди потребує осмислення. Воно звертається до глядача не тільки через його емоції, але й через інтелектуальне та емоційне сприйняття, заохочуючи до роздумів, розкриття значень, пошуку нових ідей та концепцій. Мистецтво має здатність занурювати в глибину, змушувати мислити, виводити на нові рівні розуміння або емоційного досвіду.
Катерино, чи можна сказати, що деякі сучасні твори не мають сенсу, чи сенс завжди є?
Сенс є завжди. Сенс не нести сенсу – теж сенс(сміється).
Чи має значення технічна майстерність у сучасному мистецтві, чи головне — ідея?
У сучасному мистецтві ідея часто відіграє головну роль, адже концептуальний зміст роботи може бути важливішим за її технічне виконання. Митці часто шукають нові способи вираження своїх ідей, виходячи за межі традиційних форм і технік. У таких випадках сам процес створення може бути не таким важливим, як той сенс, який він несе, або реакція, яку викликає у глядача. Тому ідея стає тим двигуном, який визначає цінність роботи, а не просто естетичний або технічний аспект. Проте технічна майстерність все ще має значення, особливо коли митець обирає виражати свої ідеї через складні або традиційні техніки. Ідея і технічна майстерність у сучасному мистецтві мають взаємодіяти, а не бути взаємовиключними. Технічна майстерність може служити основою для вираження ідеї, а сама ідея може направляти художника до використання нових або старих технік для досягнення бажаного результату. Це інтеграція обох аспектів, що дозволяє мистецтву бути більш багатогранним і багатозначним.
Які культурні/мистецькі ініціативи, на вашу думку, необхідно впроваджувати в індустріальні міста, щоб розвивати їхню культуру та прихильність до творчості?
Однією з ключових ініціатив, яка може значно вплинути на культурний розвиток індустріальних міст, є створення доступних культурних просторів для молоді. Це можуть бути як галереї та мистецькі центри, так і простори для неформальних зустрічей, обговорень, лекцій і майстер-класів. Важливо, щоб ці простори були відкритими для усіх верств населення, надаючи можливість молодим людям, студентам та творчим особам вільно виражати свої ідеї, а також знайомитися з новими напрямами мистецтва. Підтримка таких місць стимулюватиме появу нових талантів та ідей. Ще однією важливою складовою є підтримка місцевих митців. Організація виставок, фестивалів та арт-резиденцій дозволяє створити платформу для художників, щоб вони могли продемонструвати свої роботи, знайти нові можливості для розвитку та залучити широку аудиторію. Арт-резиденції, зокрема, дозволяють митцям з інших міст або країн провести час у місцевій громаді, що стимулює культурний обмін і допомагає розвивати нові ідеї, що можуть бути корисними для конкретної локації. Ще одна важлива ініціатива — це залучення громади до участі в творчих проектах. Важливо не тільки створювати виставки та фестивалі, а й залучати місцевих жителів до процесу їхнього створення. Це можуть бути спільні проекти, у яких мешканці міста можуть безпосередньо брати участь, наприклад, у виготовленні скульптур, муралів або участі в перформансах. Така участь не тільки дозволяє розвивати місто з точки зору мистецтва, а й формує у громадян відчуття причетності до культурного життя, розвиває їхню прихильність до творчості та залучає до розвитку культурного середовища. Нарешті, варто звернути увагу на розвиток мистецької освіти, організовуючи курси, лекції, семінари та навчальні програми, які сприяють розвитку художніх навичок серед молоді та дорослих. Освітні програми повинні бути доступними і включати не лише традиційні напрямки, але й новітні форми мистецтва, такі як цифрові технології, вуличне мистецтво, мода, дизайн. Таким чином, культурні та мистецькі ініціативи в індустріальних містах повинні бути спрямовані на створення доступних і відкритих просторів для творчості, підтримку місцевих митців, активну участь громади в проектах, а також розвиток освіти, що допомагає формувати культурну і творчо сприятливу атмосферу для всіх.
