Надія Гриб – досвідчений нотаріус з понад 18-річним стажем. Після змін, що відбулися в її житті, вона переїхала до Сполучених Штатів, де продовжила свою діяльність, адаптуючи досвід до нових реалій. Сьогодні вона працює в юридичній сфері, надаючи нотаріальні послуги не тільки для американців, але й для українців, що живуть по всьому світу. У цьому інтерв'ю Надія ділиться своїм професійним шляхом, розповідає про відмінності між нотаріатом в Україні та США, а також розкриває важливість довіри та людських стосунків у своїй роботі.
У вас більше 18 років досвіду в нотаріальній практиці. Як ви починали свій шлях у цій сфері? Що спонукало вас вибрати саме цю професію?
Мій шлях у нотаріаті розпочався в Україні у 1997 році. Тоді, як молодий спеціаліст, я ще не могла до кінця усвідомити, наскільки глибокою та важливою є ця професія. Спочатку вона здавалася мені просто юридичною дисципліною, яка з часом відкриває перед тобою багато можливостей. Однак вже з перших кроків я зрозуміла, що нотаріат — це не тільки робота з документами, а й відповідальність за долі людей. Ця професія дозволяє тобі бути учасником важливих моментів у житті кожного клієнта, допомагати їм у вирішенні складних питань, бути на передовій юридичної підтримки, забезпечуючи правову чистоту і справедливість. Що мене дійсно привернуло в нотаріаті — це не лише можливість працювати з документами, а й людські стосунки, які за ними стоять. В нотаріаті ти виступаєш посередником між законами та реальними життєвими ситуаціями. Ти поважаєш довіру своїх клієнтів, допомагаючи їм знайти вихід у складних ситуаціях: будь то складання заповітів, укладення договорів чи засвідчення угод. Це величезна відповідальність, яку я завжди брала на себе з усвідомленням того, як багато залежить від твоїх дій. Нотаріат, як професія, стала для мене не тільки вибором — вона стала частиною моєї долі. Усі ці роки я жодного разу не пошкодувала про свій вибір, і ця професія продовжує приносити мені задоволення та можливість змінювати життя людей на краще, надаючи їм правову допомогу.
Наразі ви проживаєте в США. А як ви почали працювати нотаріусом в США?
Я не планувала одразу працювати. Я була дуже обережною, тому що в Америці система нотаріату зовсім інша, і я не була впевнена, що зможу адаптуватися. Але коли почала спілкуватися з іншими українцями, побачила, що є попит на нотаріальні послуги, і вирішила пройти навчання. Це не було складно, оскільки я вже мала досвід в Україні, але довелося адаптуватися до нової системи. Це моя справа. Я завжди працювала, і, чесно кажучи, не можу уявити себе без діяльності (посміхається). Тому навіть у нових умовах я продовжила займатися нотаріатом. Мої знайомі і клієнти підтримали мене, і це стало для мене важливим кроком!
Розкажіть, а чим відрізняється нотаріальна практика в США від української?
Різниця є, і вона суттєва. В Україні нотаріус — це юридична особа, яка має більше повноважень: наприклад, посвідчення правочинів, ведення спадкових справ. У США нотаріус виконує переважно функцію засвідчення підписів та ідентифікації особи. Проте з розвитком технологій тут з’явився дистанційний (онлайн) нотаріат, що дозволяє надавати послуги навіть на відстані, і це відкриває великі можливості — особливо для співвітчизників за кордоном. Одна з найбільших переваг тут — це можливість працювати онлайн. Це дуже зручно, адже люди можуть не виходячи з дому підписувати документи. Це дійсно інновація, і вона значно спрощує процес!
Розкажіть, які моменти у вашій роботі стали для вас найбільш значущими?
Для мене кожна історія клієнта — це щось особливе. Але найбільш хвилюючі моменти — це, мабуть, коли я проводжу шлюбні церемонії. Коли бачиш сльози на очах у чоловіка, який читає коханій обітниці… Це момент, у якому відчувається глибина людських почуттів, і те, що я можу бути частиною цього — це велика честь. Такі миті надихають.
Які саме послуги ви сьогодні надаєте своїм клієнтам?
Я працюю як з клієнтами особисто у Флориді, так і онлайн — у межах США та для українців за кордоном. Надаю нотаріальні послуги, оформлення афідевітів, довіреностей, посвідчення підписів, допомагаю з підготовкою документів для апостилювання, а також із їх логістикою в Україну. Все — згідно з чинним законодавством обох країн.
Ваша робота включає також онлайн-нотаріат. Чи є попит на такі послуги серед українців за кордоном?
Так, і він постійно зростає. Українці за кордоном стикаються з потребою оформлювати довіреності, заяви, афідевіти — і все це часто треба робити терміново, без змоги приїхати особисто. Онлайн-нотаріат — це зручно, законно і швидко. Особливо актуально це для мам, які виїхали з дітьми, або для людей, що мають нерухомість в Україні і потребують оформлення документів на відстані. Найчастіше українцям потрібні — довіреності (на представництво в Україні, продаж майна, отримання спадщини), афідевіти про сімейний стан, згода на виїзд дитини, документи для шлюбу або розлучення, а також документи для апостиля. Особливо цінують клієнти повний супровід — від нотаріального посвідчення до доставки готових документів в Україну.
Як ви поєднуєте професійну діяльність з особистим життям? Чи маєте хобі або заняття, що допомагають вам відновлюватися після важких робочих днів?
Я дуже люблю свою роботу, але баланс теж важливий. Моє хобі — це випічка, особливо хліб на заквасці. Коли тримаєш у руках тісто, яке «живе», росте, змінюється — це своєрідна терапія. Також люблю подорожувати і відкривати нові місця, навіть якщо це просто поїздка у сусідній округ. А ще я дуже ціную щирі розмови з близькими — це те, що заряджає мене енергією.
Ви активно ведете соцмережі. Чи важливо бути доступним для людей у вашій професії?
Безумовно. Люди шукають не лише послугу, а й людину, якій можна довірити особисте. Через соцмережі я показую, що я — відкрита, доступна, і завжди готова допомогти. Часто клієнти пишуть мені вночі з нагальними питаннями — і я відповідаю. Це частина моєї філософії: не бути байдужою.
Що ви відчуваєте, коли думаєте про Україну та своє життя там? Ви б хотіли повернутися?
Безумовно, я хочу повернутися. Я люблю свою країну, свою професію, своїх колег. Україна — це мій дім, і навіть якщо я зараз живу в Сполучених Штатах, моє серце залишилось в Україні.
