Кароліна Макаренко – українська візажистка, чий професійний шлях після переїзду до США став не просто історією зміни країни, а прикладом глибокої внутрішньої та професійної трансформації. Опинившись у новій системі координат, де не працюють звичні правила, репутація і досвід потребують повторного підтвердження, вона пройшла складний етап адаптації: від розгубленості й сумнівів до усвідомленого прийняття нових стандартів та вимог ринку. Її шлях – це історія не про миттєвий успіх і не про гучні заяви, а про поступове, уважне вбудовування себе в американську beauty-індустрію, де важливими є не лише техніка, а й сервіс, комунікація та відповідальність. У розмові для журналу GOSSIP Кароліна відверто говорить про страх починати з нуля, про моменти професійної невпевненості й внутрішні кризи, які супроводжують еміграцію. Вона ділиться досвідом «перепрошивки» мислення – процесу, що вимагав від неї перегляду не лише робочих алгоритмів, а й власного уявлення про професію, клієнта та роль майстра. Водночас Кароліна чітко усвідомлює свою точку сили: українська школа макіяжу з її чистотою виконання, увагою до деталей і високими стандартами якості стала для неї не тягарем минулого, а конкурентною перевагою на американському ринку. Саме поєднання європейської точності й американської естетики натуральності сформувало її впізнаваний професійний почерк сьогодні!
instagram.com/karolina__makarenko
Кароліно, переїзд до США став для вас не просто зміною країни, а зміною всієї професійної системи. Яким був ваш внутрішній стан на початку цього шляху і що виявилося найскладнішим у перші місяці адаптації?
Переїзд до США для мене став не просто зміною географії, а повним обнуленням усієї професійної реальності, до якої я звикла роками. Внутрішній стан у перші місяці був складним і багатошаровим – це була суміш розгубленості, страху, невпевненості й постійного внутрішнього напруження. Здавалося, що за плечима є досвід, напрацьовані навички, клієнти, ім’я, але в новій країні все це раптом втратило будь-яку вагу. Ти ніби починаєш із чистого аркуша, де ніхто не знає, хто ти і що можеш. Найболючішим моментом стало усвідомлення того, що тут ти більше не «відома майстриня», а просто людина без репутації й історії. Я не розуміла, де і як шукати клієнтів, якими каналами комунікувати, як правильно себе презентувати в абсолютно іншій культурі. Зникла звична впевненість у тому, що якість роботи сама приведе людей. Довелося заново вчитися будувати контакти, знайомитися, багато спілкуватися, ставити запитання, інколи відчуваючи себе новачком, попри роки досвіду. Цей період став для мене часом дуже чесної розмови із собою. Було багато сумнівів, моментів зневіри і внутрішніх запитань про те, чи вистачить сил пройти цей шлях до кінця. Але водночас саме ці перші місяці стали перевіркою на витривалість, гнучкість і готовність змінюватися. Я поступово приймала нову реальність, вчилася не порівнювати себе з минулою версією, а крок за кроком вибудовувати нову професійну ідентичність у зовсім іншій системі координат.
Коли ви почали працювати в американській beauty-індустрії, що стало для вас найбільшим культурним і професійним шоком? Які правила гри тут виявилися зовсім іншими, ніж ті, до яких ви звикли раніше?
Найбільшим відкриттям і водночас шоком стала система комунікації. В США вона набагато складніша, довша і формалізованіша. Тут робота з клієнтом починається задовго до особистої зустрічі (посміхається). Для мене було новим те, що весільна співпраця обов’язково закріплюється контрактом, де прописано абсолютно все: послуги, час, умови скасування, штрафи. Також мене здивувала важливість email-комунікації та наявності власного сайту. Навіть простий сайт тут сприймається як показник серйозності і професіоналізму. Це зовсім інший підхід, де довіра будується не лише на результаті, а й на процесі.
Американські стандарти макіяжу часто кардинально відрізняються від європейських. У чому, на вашу думку, полягає ключова різниця між цими підходами?
У Європі та в Україні макіяж часто сприймається як виразний елемент образу. Він має бути помітним, підкреслювати роботу майстра, трансформувати зовнішність. В США підхід зовсім інший: тут клієнтки хочуть виглядати максимально природно, ніби вони просто добре виспалися і мають ідеальну шкіру від природи (посміхається). Американки дуже цінують ефект «другої шкіри», натуральні відтінки, відсутність перевантаження. Водночас вони дуже уважні до деталей: вій, корекції, текстури тону. Це тонка, складна робота, де важливо не переступити межу між доглянутістю і надмірністю.
Чи довелося вам щось переосмислити у власному стилі?
Так, безумовно, і цей процес був неминучим. Переїзд до США змусив мене подивитися на власний стиль не як на щось статичне, а як на живу систему, яка має розвиватися разом із середовищем. Я свідомо пішла на навчання до американської візажистки не з позиції сумніву у своїх навичках, а з бажанням глибше зрозуміти місцеву естетику, логіку роботи зі шкірою та очікування клієнтів. Мені було важливо не просто скопіювати техніки, а відчути цей стиль зсередини. Це переосмислення не було відмовою від себе чи знеціненням попереднього досвіду. Навпаки, воно стало розширенням професійного мислення і внутрішнім дозволом змінюватися. Я зберегла ту чистоту виконання, увагу до деталей і структурність, які дала мені українська школа макіяжу, але доповнила їх американською любов’ю до легкості, натуральності й ефекту «другої шкіри». У результаті мій стиль став більш гнучким, універсальним і адаптивним до різних запитів. Саме це поєднання двох підходів дозволило мені знайти власний баланс і відчути професійну стабільність на новому ринку. Я перестала працювати «проти системи» і почала працювати разом із нею, залишаючись при цьому собою. Цей етап став для мене важливим кроком до професійної зрілості і усвідомленого росту.
Ваш шлях у професії складався поступово, без різких «злетів за одну ніч». У який момент ви вперше відчули, що макіяж для вас не просто навичка, а мова, якою ви можете говорити зі світом?
Насправді це відчуття було зі мною з самого початку, ще тоді, коли не йшлося ні про професійні студії, ні про визнання, ні про стабільну роботу. Я починала як самоучка, вдома, без великих ресурсів, без команди й без чітких уявлень про те, куди мене приведе цей шлях. Це був дуже інтуїтивний процес, побудований на внутрішньому відчутті та бажанні створювати. Уже тоді я зрозуміла, що макіяж для мене – це не просто техніка або набір прийомів, а спосіб вираження себе. Через макіяж я могла передавати настрій, характер, внутрішній стан жінки, її силу або вразливість. Мені завжди було важливо не просто «зробити красиво», а побачити людину і підкреслити саме її індивідуальність. Переломним моментом стало те, що моделі й клієнтки почали довіряти моєму баченню. Вони приходили без чіткого запиту і дозволяли мені створювати образ, спираючись на їхню енергію та характер. Саме тоді я вперше чітко усвідомила, що макіяж став для мене мовою – мовою, якою я можу спілкуватися зі світом без слів. Через образи, деталі, текстури я передаю власне бачення і водночас допомагаю жінкам побачити себе інакше. І з часом це відчуття лише зміцнювалося, перетворюючись на основу мого професійного шляху.
Чи був у вашій кар’єрі момент сумніву, коли хотілося зупинитися або переглянути весь напрям? Що тоді допомогло вам не звернути з цього шляху?
Такі моменти були, і не раз. Особливо складно було в США, коли ти знову починаєш з нуля. Були періоди, коли не було записів, не було розуміння перспектив, з’являлася думка все залишити, але кожного разу мене повертали клієнтки. Їхні емоції після макіяжу, щирі слова, радість і вдячність. У ці моменти я чітко відчувала: «Я на своєму місці, і цей шлях має сенс!»
Кароліно, чи був момент, коли ви зрозуміли: щоб залишитися конкурентною, потрібно не просто вдосконалювати техніку, а буквально «перепрошити» своє професійне мислення? Як виглядав цей процес зсередини?
Так, цей момент настав досить швидко, практично одразу після того, як я почала працювати з американськими клієнтами. Дуже рано стало зрозуміло, що однієї лише сильної техніки тут недостатньо. В американській beauty-індустрії техніка сприймається як базовий рівень, як щось апріорі необхідне, але не визначальне. Справжня цінність для клієнта формується значно ширше – через сервіс, психологію взаємодії, атмосферу та відчуття повної безпеки й довіри. Ця «перепрошивка» почалася з дрібниць, але саме вони виявилися ключовими. Мені довелося переосмислити кожен етап роботи: від першого листа або повідомлення клієнтки до фінального штриха в образі. Важливими стали не лише відповіді на запити, а й тон спілкування, чіткість формулювань, вміння пояснювати процес і заспокоювати. Американські клієнтки хочуть детальних консультацій, зрозумілих алгоритмів, відчуття, що все під контролем і що майстер знає, що робить. Особливо це відчувається у весільній сфері, де напруга і емоційність дня дуже високі. Там майстер – це не просто людина, яка створює образ, а частина опори нареченої. Саме тому увага, спокій, впевненість і здатність бути поруч у потрібний момент стають не менш важливими, ніж техніка. Цей процес був непростим і вимагав внутрішньої роботи над собою, але саме він став точкою професійної зрілості і допоміг мені залишатися конкурентною в новій системі.
Цікаво, а які головні запити сьогодні мають американські наречені і як вони відрізняються від того, що ви бачили раніше у своїй практиці?
Американські наречені хочуть бачити у дзеркалі себе, але кращу версію.! Вони не прагнуть різких трансформацій. Їм важливо виглядати природно, свіжо, впевнено: легкий контуринг, ніжний тон, натуральні відтінки – все має бути дуже делікатним. Саме в цій непомітності і полягає складність американського весільного макіяжу.
Ви – українська візажистка, яка працює в США. Чи відчуваєте ви, що ваше походження та естетичне бачення сьогодні є вашою конкурентною перевагою?
Так, без сумніву, я дуже чітко відчуваю, що моє походження і естетичне формування сьогодні є однією з моїх головних конкурентних переваг. Українська школа макіяжу дала мені не лише технічні навички, а й високу культуру роботи загалом – увагу до кожної деталі, чистоту виконання, структурність процесу та строгі стандарти гігієни, які для мене є базовими і незаперечними. Це той фундамент, який формується роками і стає частиною професійного мислення. У поєднанні з американською естетикою натуральності та легкості цей підхід створює дуже сильний і збалансований результат. Мій макіяж виглядає якісно не лише на фото чи відео, а й у реальному житті – при близькому розгляді, при денному світлі, у русі. Для клієнтів це дуже важливо, і вони це відчувають інтуїтивно, навіть якщо не завжди можуть сформулювати словами. Я бачу, що саме ця комбінація – європейська точність і американська природність, викликає довіру і формує довгострокові стосунки з клієнтами. Вони цінують не лише результат, а й відчуття професіоналізму, безпеки і продуманості в кожній дрібниці. Для мене це підтвердження того, що мій бекграунд – не бар’єр, а джерело сили на американському ринку.
Кароліно, на вашу думку, у чому полягає ваша унікальність на американському ринку?
Моя унікальність у здатності поєднувати різні підходи! Я однаково добре володію європейськими та американськими техніками і можу адаптувати макіяж під будь-який запит. Я гнучка, уважна до клієнта і не працюю шаблонно. Саме це поєднання досвіду, відчуття естетики і сервісу робить мене конкурентною на американському ринку!
